За минулий рік Україна загалом використала 50 млрд куб. м природного газу, 28 з яких було імпортовано з Російської Федерації. Таким чином, газова залежність від РФ складає аж 56%, що грає нам зовсім не на руку в умовах як “газової війни”, так і цілком фізичної.
Злізти з газової голки так просто не вийде
Аби зменшити свою залежність від східного сусіда, Україна вдалась до реверсних поставок газу з Європи. Однак ціна у $380 за тис. куб. м. не є межею мрій. Хоча, звісно, і краще $485, які править Росія за свій блакитний товар.
Однак, на думку директора Секретаріату Енергетичного співтовариства Янеша Копача, реверсні поставки газу з європейських країн не зможуть повністю ліквідувати газову залежність від Росії. “Споживання газу в Україні дуже високе, навіть реверсні поставки з Польщі, Угорщини чи Словаччини, а також підвищення енергоефективності, не допоможуть зробити Україну повністю незалежною від поставок газу з Росії. Тому необхідність проводити переговори з “Газпромом” щодо ціни на газ залишатиметься ще тривалий час”, – упевнений експерт.
“Раніше Україна була “наркозалежна” від поставок російського газу, оскільки платила досить низьку ціну за нього. А тепер вартість газу для України доволі висока. І одразу цю залежність дуже важко скасувати. Очевидно, що треба проводити переговори”,- відзначив Копач.
Неефективне використання отриманих енергоносіїв також жодним чином не наближує нас до енергетичної незалежності. За статистикою, енергоефективність в Україні в 11 разів нижче, ніж у середньому по ЄС, розповів Копач. “Україна споживає майже в десять разів більше кінцевої енергії на одиницю ВВП, ніж у середньому по ЄС. Це пов’язано з поганим станом енергетичної інфраструктури, низьким ККД і великими втратами при розділі енергії”, – розповів він.
На думку експерта досягнути скорочення енергоспоживання в Україні на 30% до кінця року нереально – на такі глобальні плани потрібно більше часу. “Шлях енергоефективності є єдиним можливим сьогодні. Навіть не дивлячись на необхідність інвестицій – це внесок у майбутнє країни та її сталий розвиток. Європейський досвід відкритий для України. Ми завжди готові показати і розповісти про наш досвід, помилки й успіхи на рівні села, міста, регіону”, – додав Копач.
“Останні 10 років в Україні не спостерігалося ніяких поліпшень щодо енергоспоживання. Були тільки розмови. Тому енергоємність залишається високою, а використання енергії – марнотратним”, – підтримав таку точку зору голова правління Європейсько-українського енергетичного агентства (ЄУЕА) Вольфрам Ребок. На його думку значною мірою в плачевному стані енергетичного сектору України зіграла роль відсутність хорошого керівництва.
Прихований потенціал
За експертними оцінками, газ, добутий із біомаси за допомогою біогазових установок, може дати близько 8 млрд. кубічних метрів газу в енергетичну систему України. “Ми сьогодні, для того, щоб купити мільярд кубометрів газу повинні заплатити близько 500 млн. дол. російському Газпрому. Але якщо уявити, що ми замінимо внутрішніми ресурсами – біомасою, наприклад, чи українським біогазом, – мільярд кубічних метрів, то ці 500 мільйонів ми можемо інвестувати в українську економіку”, – переконаний народний депутат, голова міжфракційного об’єднання “За енергетичну незалежність України” Олександр Домбровський.
В Україні вже є десятки прикладів, де працюють котельні, біогазові станції, біогазифікація. Купуючи російський газ, Україна використовує його для того, аби продукувати тепло. “Тому якщо ми з внутрішніх ресурсів, біомаси, будемо продукувати тепло – це те, що зараз робить Європа, Швеція зокрема, – ми не будемо стільки газу купувати. Я наведу вам кілька прикладів. Ми вже сьогодні в Україні заміщаємо біомасою близько 1 млрд. 600 млн. кубічних метрів газу. Через пелетні котельні, через котельні, які працюють на інших видах біомаси, вугіллі”, – розповів Домбровський.
За приблизними оцінками, на протязі 5-7 років Україна може замінити близько 8 млрд. еквіваленту газу, при тому, що загалом населення споживає на рівні 19-20 млрд.
“Якщо говорити про ринок, то є дуже багато перекосів. Чому сьогодні гігакалорії (одиниці вимірювання тепла – ред.), які ми сьогодні виробляємо з російського газу, за який платимо 500 доларів, потім ми дотуємо населення, яке частково споживає його, із державного бюджету? Потім субвенцію даємо на російський газ. А, допустимо, та ж гігакалорія тепла, яку ми виробляємо в котельні на українському обладнанні з українського біопалива, ми не компенсуємо жодної копійки? Хоча собівартість однієї гігакалорії менша, ніж по газу. Існує дуже багато перекосів”, – іще раз підкреслив депутат.
Енергетична незалежність та енергетична ефективність – це дві дуже споріднені і взаємопов’язані категорії. Якби ми змогли досягнути стандартів Європейського Союзу при тому обсязі енергетичних ресурсів, який ми сьогодні споживаємо, то за цією пропорцією наш ВВП мав би складати порядка двох трильйонів доларів, а не сто сімдесять п’ять мільярдів. Тому у нас колосальний запас, і наше завдання цей величезний ресурс був запущений в українську економіку.
Брак інвестицій
Основна проблема повільного розвитку виробництва біогазу в Україні – високий поріг інвестування. Інвестувати в невеликі БГУ комерційного сенсу практично немає – рентабельність будівництва і експлуатації біогазової установки стрімко падає при зменшенні встановленої потужності. Вартість кіловата встановленої потужності БГУстановить € 2,5 тис. Таким чином, мінімальний розмір вкладень навіть у малопотужнуБГУ на 500 кВт становить € 1,25 млн.
При ціні газу $485 за тис. куб. м на кордоні, вартість виробництва кубометра біогазу в Україні становить близько $100 після доочистки, а для опалення та виробництва електроенергії навіть не потребує глибокої доочищенню.
“Для прикладу: Бориспільський район на 2014 рік не підписав контракт ні на один метр кубічний газу. Усі бюджетні організації в Бориспільському районі працюють на біомасі. Українська компанія поставила свої котли, свою біомасу, і ціна на тариф залишається -15% дешевше, ніж по газу, який продавали. І вони не мають проблем”, – розповів Домбровський.
Аби запустити на повну потенціал виробництва біогазу Україні буде потрібно близько € 25 млрд., яких наразі Україні бракує.
За словами Вольфрама Ребока, Німеччина колись теж була в такій ситуації, як Україна зараз. Але тепер ця країна є одним з європейських лідерів по використанню біогазових технологій. Приклад є, планка поставлена, і цього разу – дійсно реальна, а не казочки про скорочення споживання російського газу, якими годували українців попередні уряди.